Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.01.2016 року у справі №910/14283/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 910/14283/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Державна продовольчо-зернова корпорація

України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.07.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 09.11.2015 року

у справі № 910/14283/15

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства

"Торгівельний Будинок Аркада "

до Публічного акціонерного товариства

"Державна продовольчо-зернова корпорація

України"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача - Василенко Н.В.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Приватне підприємство "Торгівельний Будинок Аркада" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 46 376,93 грн. різниці між сумою сплачених позивачем грошових коштів та загальною вартістю наданих відповідачем послуг за договором складського зберігання зерна, яка знаходиться у останнього без достатніх правових підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року (судді: Мартюк А.І., Новікова М.М., Зубець Л.П.), позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" 46 376,93 грн. та 1827 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що вплинуло на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (зерновий склад) та Приватним підприємством "Торгівельний Будинок Аркада" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 99, згідно якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад - прийняти на зберігання зерно пшениці врожаю 2014 року (зерно) та надати додаткові послуги, перелічені в додатку 1, який є невід'ємною частиною договору, і в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач.

Цього ж дня Приватним підприємством "Торгівельний Будинок Аркада" передано Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на зберігання пшеницю м'яку 6 класу урожаю 2014 року у кількості 1 282 200 кг (складська квитанція № 652 від 27.11.2014 р.).

Відповідно до п. 5.1 договору розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, затвердженими зерновим складом (додаток № 1 до договору).

Додатковою угодою від 13.01.2015 року внесено зміни до додатку 1 та встановлено вартість послуг у наступних розмірах:

- приймання з автотранспорту - 16 грн./тонна;

- приймання з залізничного транспорту - 19,20 грн./тонна;

- зберігання за місяць - 22 грн./тонна;

- відвантаження на залізничний транспорт у робочі дні зернового складу - 28,00 грн./тонна;

- відвантаження на залізничний транспорт у вихідні, святкові та неробочі дні зернового складу - 35 грн./тонна;

- відвантаження на автотранспорт у робочі дні зернового складу - 22 грн./тонна;

- відвантаження на автотранспорт у вихідні, святкові та неробочі дні зернового складу - 30 грн./тонна.

Позивачем в рахунок оплати послуг за договором сплачено відповідачу 220594,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 333 від 28.11.2014, № 15 від 16.01.2015, № 53 від 06.02.2015, № 92 від 05.03.2015, № 209 від 06.04.2015, № 218 від 07.04.2015, № 255 від 15.04.2015, № 282 від 22.04.2015, № 304 від 29.04.2015 та не заперечується сторонами.

За період з 27.11.2014 року по березень 2015 року сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000936 (зберігання пшениці за листопад 2014) на суму 3 761,12 грн.; №ОУ-0001000 (зберігання пшениці за грудень 2014) на суму 28 208,40 грн.; №ОУ-0000023 (зберігання пшениці за січень 2015) на суму 28 208,40 грн.; №ОУ-0000081 (зберігання пшениці за лютий 2015) на суму 28 208,40 грн.; №ОУ-0000160 (зберігання пшениці за березень 2015) на суму 28 208,40 грн.

03.04.2015 року Приватне підприємство "Торгівельний Будинок Аркада" звернулось до філії ПАТ "ДПЗКУ" "Львівський КХП" з листом за вих. № 66, в якому просило відвантажити в термін з 06.04.2015 року по 25.04.2015 року зерно - пшеницю м'яку 6 класу урожаю 2014 року у кількості 1 282 200 кг, що зберігається на зерновому складі за адресою: 79019, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 88, на підставі договору складського зберігання від 27.11.2014 р. № 99; експедитором визначено ТОВ "Компанія Грано СВ".

17.04.2015 року, 21.04.2015 року, 22.04.2015 року, 24.04.2015 року та 28.04.2015 року відповідачем відвантажено передане на зберігання зерно у кількості 12 73 300 кг.

Відповідачем надіслано позивачу акти наданих послуг: № ОУ-0000219 (зберігання пшениці з 01.04.2015 року по 13.04.2015 року за тарифом 25,00 грн. за 1 тонну на суму 13 890,50 грн.); № ОУ-0000194 (відвантаження на залізничний транспорт за тарифом 33,00 грн. за 1 тонну на суму 10 879,44 грн., зберігання пшениці з 14.04.2015 року по 21.04.2015 року за тарифом 25 грн. за 1 тонну, на суму 7 723,34 грн.); №ОУ-0000194 (подача вагона для відвантаження за тарифом 1 350 грн. за 1 послугу, на суму 13 500 грн.; послуга зважування вагона залізничною вагою за тарифом 300 грн. за 1 послугу, на суму 6 000 грн.); № ОУ-0000220 (подача одного вагона для відвантаження зерна за тарифом 1 350 грн. за 1 послугу, на суму 6 750 грн.; зважування вагона тензометричною вагою 150 тонн за тарифом 300 грн. за 1 послугу, на суму 3 000 грн.).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у разі незгоди підписати акт приймання-передачі наданих послуг, поклажодавець у 3-денний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг надсилає зерновому складу заперечення.

Як зазначалось вище, позивачем в рахунок оплати послуг за договором сплачено відповідачу 220 594,72 грн., а останнім надано послуг на суму 173956,94 грн., а, крім того, 260,85 грн. повернуті відповідачем позивачу, що сторонами не заперечується.

Різниця між загальною сумою сплачених позивачем коштів та загальною вартістю наданих відповідачем послуг (з урахуванням повернутих останнім грошових коштів у розмірі 260,85 грн.) склала 46 376,93 грн., яку позивач просив відповідача повернути (лист за вих. №86 від 30.04.2015 року) на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач вказав на безпідставне збільшення відповідачем в односторонньому порядку тарифів за надані послуги, починаючи з 01.04.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з доведеності обставин порушення відповідачем умов договору щодо обов"язку своєчасного повідомлення про збільшення тарифів за надані Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" послуги та його обов"язку повернути різницю між загальною сумою сплачених позивачем коштів та загальною вартістю наданих послуг у заявленому розмірі.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами пп.4.2.1 п. 4.2 договору зерновий склад має право змінити вартість послуг, визначених у розділі 5 договору, при повідомленні поклажодавця письмово за 10 календарних днів до таких змін.

Також пунктом 5.11. договору передбачено, що у разі зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурси, зерновий склад залишає за собою право змінювати вартість наданих послуг в односторонньому порядку. При цьому, зерновий склад зобов'язаний попередити поклажодавця про зміну тарифів письмово не пізніше ніж за 10 календарних днів до таких змін.

Водночас, повідомлення про зміну тарифів надіслано позивачу на електронну його адресу у вигляді додаткової угоди до договору лише 26.03.2015 року, що є порушенням п. 5.11 договору, оскільки вже з 01.04.2015 року відповідачем застосовувалась нова вартість послуг, тобто останній зобов'язаний був повідомити поклажодавця не пізніше 22.03.2015 року (за 10 календарних днів до змін тарифів). Крім того, суди попередніх інстанцій послались на те, що умовами договору не передбачено можливості ведення листування між сторонами шляхом електронної переписки.

Оскільки за умовами пункту 12.1 строк дії договору закінчився 31.05.2015 року, а правовою підставою для отримання відповідачем коштів у розмірі 46376,93 грн. була наявність договору, місцевий та апеляційний господарські суди вказали на безпідставність отримання останнім вказаного розміру коштів, які перераховані за передбачені договором послуги.

Проте, у зв'язку з недостатнім дослідженням господарськими судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та надання цим обставинам належної правової оцінки, такі висновки судів є передчасними, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, зокрема, стверджував про відсутність його обов"язку повернути позивачу заявлений розмір коштів, який є платою за отримані останнім послуги з урахуванням збільшення вартості тарифів.

При цьому, відповідач послався на матеріали справи, зокрема, наявну у справі додаткову угоду від 23.03.2015 року, підписану обома сторонами та скріплену їх печатками (а.с. 95-96 т. 1), в якій сторонами погоджено збільшення вартості тарифів та визначено їх новий розмір. В цій же угоді визначено строк її дії з 01.04.2015 року.

Згідно статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу статті 207 цього ж Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами не надано оцінки усім наявним у справі доказам, зокрема, факту домовленості сторін про зміну вартості тарифів, погоджену у цій додатковій угоді.

За правилами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тому, що вартість послуг на суму попередньої оплати узгоджено у додатковій угоді від 23.03.2015 р., та перераховано позивачем вказану суму попередньої оплати відповідачу.

Також поза увагою господарських судів залишились пункти 5.12., 5.13. договору, згідно яких поклажодавець має право протягом 5 днів з часу отримання повідомлення про зміну тарифів вартості послуг вивезти зерно зі складу у разі незгоди його зі зміною вартості цих послуг, а у випадку не вивезення зерна, нова вартість вважається погодженою.

Проте, судами попередніх інстанцій не перевірено обставин виконання позивачем умов цих пунктів договору та наявності заперечень поклажодавця проти зміни тарифів вартості послуг.

Відтак, доводи відповідача про безпідставність вимог щодо повернення позивачу заявленого розміру грошових коштів, місцевим та апеляційним господарськими судами не перевірені належним чином.

Разом з тим, з"ясування обставин стосовно погодження вартості тарифів на послуги зберігання має істотне значення при вирішенні спору для встановлення підставності позовних вимог та, як наслідок, обставин порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повідомлення про зміну тарифів і його обов"язку повернути заявлений розмір грошових коштів.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленого розміру грошових коштів є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі №910/14283/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко С.С. Самусенко